Три миттєвості кави

                                   Три миттєвості кави!!!

    Миттєвість перша. Ранкова, щаслива і радісна. Кава чорна з молоком. З холодним ранковим повітрям і насупленим небом. В улюбленому кафе Atlas, неподалік від собору Домініканців. З молитвою за найдорожчих і церковним співом, що підносить тебе вище неба…
     «Іноземномовна»
Замедли шаг и сделай вдох
И каждой точкой ощути,
Как Осень тихо напевает
Восторг в ликующей груди.

    Миттєвість друга. Пообідня. Кава латте з корицею у італійському ресторанчику Cosa Nostra. Погода роз’яснюється, тиск паде. Господи, як відкрити очі?!
       «Погодня»
Вона мінлива, наче вітер,
Як настрій жінки восени.
То зранку зливою дощите -
Надвечір сонце у вікні.
Вона збентежить смутком кави,
Злікує прикрості вином.
І парасолька не наскучить
Засліпить сонячним теплом.
Вона танцює, бавить, пестить,
А й може бавиться сама
Погода в Львові – Божий хрестик –
Дарує в жовтні нам Руда:)

    Миттєвість третя. Вечірня. Кава з шоколадом та еклерами у Львівській свічковій мануфактурі «Кава, Вино, Еклери». Сонце сліпить у всі очі та вікна. Тепло. Небо забуло, що було захмареним. Кава з другою таблеткою «спазмалгону» на дерев’яному стільчику з поглядом на сходи улюбленого Домініканського собору:). Може не впаду і дотягну валізу до потягу… А в липні тут танцювали аргентинське танго – пристрасно та натхненно.
          «Покрова»
Стомлені очі, стемнені дні
Мрії дівочі – теплі й ясні
Сонця не знали, ніжності – ні
Десь заблукали, там у пітьмі…
Зорі засяють сховані там,
Місяць уповні хмарам віддам
Змерзлії плечі кутаю в шарф
Біль від розлуки шрамом запав…
Я так плекала, стільких знала,
Що забувала – ким я була…
Стомлені очі, руки сухі
Мрії жіночі – світлі й сумні
Я так кохала…я є Любов! -
Голову в смутку
Осінь покриє вельоном знов.

   Львів, натхненний жовтень 2016р.
   Ірина Сідляр